Проктологія

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

1. Геморой

Геморой – часта патологія, пов’язана із запорами, порушеннями сполучної тканини та індивідуальними особливостями кровопостачання прямої кишки. Часто розвивається після пологів, у людей «сидячих» професій, яке загострення може провокуватися прийомом алкоголю і гострої їжі. Симптомами є кровотечі, що повторюються при дефекації (аж до масивних), свербіж або дискомфорт в області анального каналу, випадання вузлів при дефекації, інтенсивні болі при дефекації і в спокої. Геморой буває внутрішнім, який ділиться на 4 стадії і проявляється в основному кровотечами і випаданням, і зовнішнім тромбозом і болями. Діагноз встановлюється під час проктологічного огляду за допомогою дзеркала. З урахуванням інших можливих джерел кровотечі цей огляд потрібно доповнювати ректороманоскопією (жорстким ректоскопом) або, краще, колоноскопією. Лікування зовнішнього геморою переважно консервативне і потрібне при його загостренні з тромбозом (свічки, венотоніки, прокоагулянти, дієта, проносні); операція потрібна лише за частих тромбозах.

При внутрішньому геморої, що проявляється кровотечею, операція немає альтернатив.

Існує 5 варіантів оперативного лікування: гемороїдектомія, степлерна гемороїдектомія, дезартеріалізація (операція HAL-RAR), латексне лігування, лазерна вапоризація. Перша, класична операція – гемороїдектомія – є найнадійнішою.

Гемороїдектомія по Міллігану-Моргану – видалення гемороїдальних вузлів з прошиванням ніжки вузла з «живильною судиною» і відновленням цілісності слизової оболонки і анодерми швами, що розсмоктуються.

Використання ультразвукового скальпеля чи спеціального біполярного затиску дозволяє мінімізувати післяопераційний больовий синдром.

Виконується під спинальною анестезією, пацієнт виписується на 2-3 добу після операції і приходить на перев’язки амбулаторно протягом 1 тижня.

Показання до операції:

• внутрішній геморой із кровотечами
• зовнішній геморой із частими загостреннями

2. Анальна тріщина

Анальна тріщина – друга за частотою причина кровотеч із прямої кишки та болю в анальній ділянці. При цьому у зовнішній частині анального каналу формується тривала незагойна тріщина, або лінійне виразка. Дуже часто пов’язана із запорами та нерідко поєднується з гемороєм. Симптомами є невелика кровотеча після дефекації («кров на папірці») та хвороблива дефекація, що супроводжується спазмом ануса. Діагноз встановлюється під час проктологічного огляду за допомогою дзеркала. Лікування при рідкісних симптомах переважно консервативне: свічки, дієта з великою кількістю рослинної клітковини, проносні. При частих загостреннях проводиться спеціальна операція. Виконується під спинальною анестезією, пацієнт виписується на 2-3 добу після операції і приходить на перев’язки амбулаторно протягом 1 тижня.

Висічення анальної тріщини, дозована сфінктеротомія – повне висічення тріщини, при якому проводиться часткове надсічення анального сфінктера для зняття спазму і кращого загоєння рани. Виконується під спинальною анестезією, пацієнт виписується на 2 добу після операції або в день операції та приходить на перев’язки амбулаторно протягом 5 днів.

Показання до операції:

• хронічна анальна тріщина

3. Парапроктит та свищі прямої кишки

Гострий парапроктит – гнійне запалення околопрямокишечної клітковини внаслідок проникнення інфекції через анальні залози. Гострий парапроктит залежно від глибини залягання гнійника може бути підшкірно-підслизовим, ішіоректальним та пельвіоректальним. Після розтину глибоких парапроктитів у більшості випадків формується свищ прямої кишки – хронічний парапроктит – який підтримується інфекцією з тих самих анальних залоз.

Свищі можуть бути поверхневими (транссфінктерними) та глибокими (екстрасфінктерними).

Симптомами гострого парапроктиту є різкий або тупий біль у ділянці прямої кишки, що посилюється при дефекації, різке підвищення температури, слабкість.

Симптомами хронічного парапроктиту є періодичні гнійні виділення через отвір поруч з анусом, біль і свербіж в області ануса. Лікування парапроктиту лише оперативне.

Розтин парапроктиту – операція розтину гнійника та одночасне розкриття поверхневої нориці (при його виявленні), що виконується під спинальною або загальною анестезією, після якої пацієнт виписується на 2-у – 3 добу і приходить на перев’язки протягом 1 тижня.

Якщо свищ при розтині гнійника не був виявлений або був глибоко, надалі може бути виконана операція висічення свища, в т.ч. із пластичним закриттям його внутрішнього отвору.

Показання до операції:

• гострий парапроктит,
• хронічний парапроктит,
• свищ прямої кишки,
• параректальний свищ

4. Епітеліальний куприковий хід

Епітеліальний куприковий хід, або пілонідальний синус – вроджена патологія, при якій в області куприка формуються ходи та порожнини, схильні до нагноєння. Симптомами є мізерні каламутні або гнійні виділення з невеликих отворів в області куприка, хвороблива припухлість і почервоніння в цій зоні, підвищення температури.

Висічення епітеліального куприкового ходу – операція висічення шкіри і ходу, що виконується під спинальною або загальною анестезією, після якої пацієнт виписується на 2-3 добу і приходить на перев’язки протягом 1 тижня.

Показання до операції:

• епітеліальний куприковий хід,
• пілонідальний синус,
• пілонідальна хвороба

ЗАПИС НА КОНСУЛЬТАЦІЮ